Ґрунт, як середовище існу­вання організмів.

Ґрунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі, yтворений діяльністю живих орга­нізмів. Ґрунт становить собою систему порожнин, заповнених водою або повітрям. Завдяки наявності води умови існування дрібних організмів у ґрунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість ґрунту завжди вища, ніж повітря, тому організмам легше переживати періоди посухи в ґрунті.

Іншою характерною особливістю ґрунту як сере­довища існування організмів є порівняно невелика амплітуда добових і сезонних коливань температу­ри (наприклад, на глибині понад 2 м сезонні коли­вання температури майже не відчуваються). Це дає організмам можливість переживати в глибині ґрунту в активному чи неактивному стані періоди ви­соких або низьких температур. Значні запаси орга­нічних речовин ґрунту слугують кормовою базою для різноманітних організмів.

Різні типи ґрунтів відрізняються за розмірами ґрун­тових часток і вмістом органічних сполук. Розміри ґрунтових часток визначають шпаристість ґрунтів: чим вони більші, тим більший діаметр шпар. У свою чер­гу, розміри шпар впливають на властивості ґрунту: в ґрунтах з добре розвиненою шпаристістю легше вглиб проникають розчини солей і повітря, а також легше прокладати ходи тваринам.

Над ґрунтом розташований шар підстилки, який формується здебільшого з рослинного опаду. За учас­тю мешканців підстилки (бактерій, грибів, водоростей, тварин) її органічні речовини активно переробля­ються, перемішуються з мінеральними і надходять у верхній шар ґрунту.

Верхній шар ґрунту - гумусовий. Він темно забар­влений і має високий вміст органічних сполук. Саме цей шар і визначає родючість ґрунту, тобто забезпе­чує рослин водою та елементами живлення. В се­редньому шарі ґрунту осідають і переробляються сполуки, які надійшли з верхнього шару. Нижній шар це материнська порода, матеріал якої з часом подрібнюється і перетворюється на ґрунт.

За допомогою вертикаль­них міграцій мешканці ґрунту (тварини, бактерії) знаходять оптимальні умови існування. Більшість мешканців ґрунту потребують підвищеної вологості, що пов’язано з характером живлення або нездатні­стю покривів утримувати вологу в їхньому тілі.

Різ­номанітність умов існування в ґрунті зумовлює і різно­манітність організмів, які там мешкають. У ґрунті розташовані кореневі системи і видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх ша­рах ґрунту мешкають водорості (зелені, діатомові), гриби, лишайники, ціанобактерії. Ґрунтові бактерії дуже різноманітні; в деяких ґрунтах вони можуть проникати вглиб до кількох метрів. Серед них є авто­трофи (переважно хемосинтетики) і гетеротрофи. Ґрунтові гриби трапляються в ґрунтах різних типів, де є запаси органіки.

Серед тварин трапляються як постійні мешканці ґрунту (круглі та малощетинкові черви, деякі кліщі, комахи, кроти, землерийки, сліпаки), так і види, які мешкають у ньому протягом більшої частини свого життєвого циклу (наприклад, личинки хрущів) Деякі види тварин мешкають у ґрунті лише під час несприятливих періодів (зимівлі, посухи): деякі ко­махи, земноводні, плазуни, ссавці.

Тварини мають певні пристосування до життя в ґрунті, насамперед до пересування в ньому. Одні тва­рини активно прокладають ходи за допомогою ско­рочень мускулатури тіда (дощові черв’яки), інші - за допомогою риючих кінцівок (вовчок, кріт). Дрібні тварини (найпростіші, круглі черви, кліщі) пересу­ваються ґрунтовими шпарами. Пристосуванням до низького вмісту кисню в ґрунті є здатність поглина­ти його крізь тонкі покриви (круглі та дощові черви тощо). Нестачу кисню, вологи або, навпаки, перезво- ложення тварини здатні уникати за допомогою вер­тикальних міграцій (круглі та кільчасті черви, кліщі, комахи тощо).