Методи дослідження клітин.

Поширені методи дослідження:
Оптична мікроскопія
Забарвлення клітин
Центрифугування
Метод культури клітин
електронна мікроскопія
Мікротомування
Метод мічених атомів

Метод світлової мікроскопії ґрунтується на тому, що через прозорий чи напівпрозорий об’єкт дослідження проходять промені світла, які згодом потрапляють до системи лінз об’єктива та окуляра. Ці лінзи збільшують об’єкт дослідження. Сучасні світлові мікроскопи можуть забезпечувати збільшення до 2–3 тис.разів.
Клітинні структури найдрібніших розмірів (цитоскелет тощо) були відкриті і вивчені за допомогою електронного мікроскопа, винайденого в першій половині ХХ сторіччя. Електронний мікроскоп здатний збільшувати зображення об’єктів дослідження до 500 тисяч разів і більше. Замість променів світла в ньому застосовують потік електронів, які рухаються в магнітному полі. Роль лінз при цьому виконують електромагніти, здатні змінювати напрямок руху електронів, збирати їх у пучок й спрямовувати його на об’єкт дослідження. Пройшовши через досліджуваний об’єкт, електрони потрапляють на люмінесцентний екран, спричиняючи його нерівномірне свічення.
Поверхні клітин, окремих органел тощо можна вивчати методом сканувальної електронної мікроскопії . При цьому потік електронів не проходить крізь об’єкт дослідження, а відбивається від його поверхні.
У живих клітинах вивчають процеси життєдіяльності (Рух цитоплазми, поділ то що). Тонкощі клітинної будови вивчають на певним чином оброблених клітинах (спирт, формалін то що), швидким заморожуванням або висушуванням. Окремі структури фіксованих клітин забарвлюють особливими барвниками та виготовляють мікроскопічні препарати, які можуть зберігатися тривалий час.
Постійно мати у своєму розпорядженні клітини різних типів дає змогу метод культури клітин. При цьому живі клітини утримують та розмножують на штучних поживних середовищах.
Метод мічених атомів, або авторадіографія, дає змогу з’ясувати місце та перебіг певних фізико-хімічних явищ у клітині. Для цього до клітини вводять речовину, в якій один з атомів певного елемента (Карбону, Фосфору тощо) заміщений його радіоактивним ізотопом. За допомогою особливих приладів, здатних виявляти ізотопи, можна прослідкувати за міграцією цих речовин у клітині, їхніми перетвореннями, виявити місце та характер тих чи інших біохімічних процесів.
Центрифугування. При цьому клітини попередньо подрібнюють і в особливих пробірках поміщають у центрифугу – прилад, здатний розвивати швидкі оберти. Оскільки різні клітинні структури мають не однакову щільність, при дуже швидких обертах центрифуги вони осідатимуть шарами: щільніші органели – швидше і тому опиняться знизу, а менш щільні – зверху. Ці шари розділяють і вивчають окремо.