Цитоплазма, клітинні включення.

Внутрішній вміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Її основою є неоднорідний колоїдний розчин - цитозоль, або гіалоплазма, в якому розміщені різноманітні органели, включення та ци­тоскелет. Цитоплазма як внутрішнє середовище клітини характеризується відносною сталістю будови та властивостей.
Цитозоль, або гіалоплазма - частина цитоплазми, що становить собою безбарв­ний водний розчин органічних і неорганічних речовин. З органічних сполук у цитозолі є білки, амінокислоти, моно-, оліго- та полісахариди, ліпіди, різні типи РНК тощо, а з неорганічних - катіони металів (зокрема, Са+, К+), аніони карбонатної та ортофосфатної кислот, СІ2- та ін. У цитозолі між структурами цитоскелета розташовані різноманітні органели та клітинні включення. Цитозоль може перебувати в рідкому (золь) або драглистому (гель) ста­нах. Так, у клітинах тварин зовнішній шар цитоплазми (ектоплазма), розташований під плазматичною мембраною, прозорий і щільний. Натомість її внутрішній шар (ендоплазма) меншої густини, містить різноманітні органели і включення. Ці два шари можуть переходити один в інший, що спостері­гають, наприклад, в амеб під час утворення несправжніх ніжок. Таким чином, перехід цитозолю з одного стану в інший забезпечує амебоїдний рух клітин, а також процеси ендоци­тозу (поглинання клітинами твердих часток і розчинів сполук) та екзоцитозу (виведення з клітини певних речовин (наприклад, гормонів або ферментів). Фізичний стан цитозолю впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів: чим він густіший, тим повільніше відбуваються хімічні реакції. Важливим показником цього стану є концентрація в цитозолі йонів гідро­гену (рН), від якої, зокрема, залежить активність певних ферментів.
Внутрішнє середовище клітини об'єднує в єдину функціональну систе­му всі клітинні структури, забезпечуючи їхню взаємодію. У цитозолі відбуваються транспорт і частина процесів обміну речовин (наприклад, послідовні реакції безкисневого розщеплення глюкози - гліколізу), синтез білків, необхідних для побудови органел і підтримання життєдіяльності.
Клітинні включення, на відміну від органел, є непостійними ком­понентами клітини. Вони можуть з'являтися та зникати в процесі життє­діяльності клітини. Зазвичай це запасні речовини. Клітинні включення містяться в цитоплазмі або вакуолях рослинних клітин у розчиненому (краплини) або твердому (кристали, волоконця, зерна тощо) станах. Наприклад, крохмаль, накопичуючись у безбарвних пласти­дах (лейкопластах), зрештою розриває їх і потрапляє в цитоплазму, де зберігається у вигляді зерен. У клітинах рослин також можуть накопичу­ватися білкові гранули або рідкі жири (насіння арахісу та ін.). У клітинах грибів, тварин і людини запасається полісахарид глікоген (у вигляді зерен або волоконець), різні ліпіди і білки (наприклад, «жовток» яйцеклітин).
У цитоплазмі можуть накопичуватись і нерозчинні продукти обміну: солі сечової кислоти, кристали щавлевооцтового кальцію (у щавлю, бего­нії та ін.). Під дією ферментів більшість клітинних включень розпадається на сполуки, які залучаються до процесу обміну речовин. Вони можуть ви­користовуватися клітиною в процесі росту, рослинами - під час цвітіння, дозрівання плодів тощо.
У деяких одноклітинних тварин є особливі внутрішньоклітинні структури, які виконують опорну функцію. Як і включення, це кон­струкції певної форми, розташовані в гіалоплазмі і не обмежені мембра­нами. Наприклад, у гіалоплазмі паразитичних одноклітинних тварин - лямблій - є опорний стрижень, який складається з органічної речовини. Раніше ми згадували, що в морських одноклітинних тварин - радіолярій - капсула з органічної речовини поділяє цитоплазму на зовнішню і внутрішню частини, властивості яких дещо розрізня­ються. Крім того, ці тварини мають внутрішньоклітинний скелет.